Невигадана історія · Кордони
Десять років я не могла сказати «ні»
Батьки, які не приходили на змагання. Чоловік, який пішов, коли дитині було півтора року. Роки, коли кожне «ні» коштувало грошей на лікування батька.
Дипломи, які ніхто не бачив
З дитинства я займалась акробатикою. Ми займали лише перші місця на чемпіонатах Києва. За всю кар'єру в олімпійському резерві в мене тільки два дипломи за друге місце, всі інші за перше.
Але батьки не ходили на мої змагання. Тренерка вважала мене слабкою. Я приносила додому дипломи і сподівалась, що мене помітять. Не помітили. А потім на моє місце просто взяли іншу дівчинку, навіть не сказавши мені.
Вісім років шлюбу
У 22 я вийшла заміж і думала, що в мене чудовий шлюб. Коли дитині було півтора року, я дізналась про зради. А потім чоловік просто зібрав речі й пішов до іншої жінки.
Через пів року померла мама. Потім у тата стався інсульт, і півтора року він був лежачим. Колишній чоловік платив за доглядальницю і використовував це: «віддай дитину, або я не дам грошей на твого батька». Були дні, коли я посеред вулиці стояла перед ним на колінах і просила гроші на тата.
«Ми, жінки, народжені для того, щоб бути щасливими.»
Бульбашка
Тато помер якраз перед війною. Я виїхала в Польщу і, по суті, втекла від погроз. Цим я врятувала себе.
Довго я жила як у закритій бульбашці і намагалась зрозуміти, як жити далі. Слухала різні подкасти і випадково потрапила на смішні розклади Таро Катерини. Деякі фрази з них ми досі повторюємо з подругами.
Дитяча фотографія на заставці
Я пройшла курси про дитячі травми, «Бажану жінку», «Тіні Юнга». Пропрацювала те, що батьки мною не пишались, а тренери знецінювали.
Досі, коли бачу, що в когось виходить краще, ніж у мене, в мене починається паніка. Але тепер я тримаю себе в руках. На заставці телефона в мене моя дитяча фотографія. Я дивлюсь на неї і нагадую собі: я люблю себе в першу чергу, і все в мене буде добре.
Щоранку слухаю ефіри і набираюсь мужності. Нарешті повертаю себе ту, якою я була до всіх цих подій.
«Ні»
Мій шлях тривав десять років. І лише останній рік я по-справжньому витягую себе. Я розумію, що я жива.
Найбільший крок для мене: я навчилась казати «ні». Раніше кожне моє «ні» означало, що грошей на батька не буде. Мої кордони полетіли, психіка звикла поступатися всім.
Тепер там, де мені нецікаво, я можу не слухати, не робити і не ходити. Ми, жінки, народжені для того, щоб бути щасливими.
Слово Катерини
Аню, коли я читала про дипломи, які ніхто не бачив, у мене стиснулось серце. Дівчинка, яка весь час доводить, що вона найкраща, бо інакше її не помітять. А потім доросла жінка, у якої паніка, коли хтось кращий.
Дівчата, ця паніка не про конкуренцію. Це та маленька спортсменка, яка досі чекає, що мама прийде на змагання. І найкраще, що можна зробити, це прийти до неї самій. Подивитися на її фото і сказати: я бачу тебе. Ти молодець.
А ваше «ні» після всього, що було, це не дрібниця. Це перемога жінки, яку роками ставили на коліна. Більше ніхто не поставить.
КатеринаЩо взяти собі
- Якщо тебе не помічали в дитинстві, почни помічати себе сама.
- Твоє «ні» не повинно нічого коштувати.
- Відновлення може тривати роки. Важливо, що воно почалося.
