Невигадана історія · Вибрати себе
Тепер я фарбую губи червоною помадою
Шість років вона терпіла заради сім'ї. Потім у неї спробували забрати дитину. І в ній щось клацнуло.
Ще трохи, і все зміниться
Майже шість років я терпіла заради сім'ї. Мовчала, пробачала, ставила себе на останнє місце. І весь час думала, що ще трохи, і все зміниться.
Клацнуло
А потім у мене забрали сина. Кілька тижнів я боролася і повернула його через суд.
Коли дізналася, що готується ще одна спроба його забрати, в мені щось просто клацнуло. Я зрозуміла, що більше не чекатиму, поки мене хтось врятує.
«Я нарешті перестала боятися вибирати себе. Навіть коли страшно.»
Сама
Я забрала дітей, переїхала і почала боротися сама. Суди, адвокати, документи, поліція, служба у справах дітей, докази, підготовка до наступної спроби.
Паралельно я пережила зраду людини, з якою прожила майже шість років. Спочатку було дуже боляче. Я думала, що втратила сім'ю і своє життя.
Що зараз
А зараз я фарбую губи червоною помадою і думаю: та ні. Я нічого не втратила. Я просто позбулась того, що тягнуло мене вниз.
Я досі проходжу через суди і проблеми. Але я вже не та жінка, яка терпить і чекає. Я дію. Я захищаю себе і своїх дітей.
Якщо мене спитати, що змінилося найбільше, то, мабуть, ось що: я нарешті перестала боятися вибирати себе. Навіть коли страшно.
Слово Катерини
Скільки жінок живуть у цьому «ще трохи, і все зміниться». Роками. А змінюється все тільки тоді, коли змінюється вона сама.
Найсильніша жінка не та, яка не боїться. А та, яка боїться і все одно йде в суд, до адвоката, в поліцію, бо за спиною її діти.
І червона помада тут не про косметику. Це про жінку, яка повернула собі право бути красивою посеред війни за своє життя.
КатеринаЩо взяти собі
- «Ще трохи, і все зміниться» не працює. Змінюєш ти.
- Не чекай, поки тебе врятують. Дій, навіть коли страшно.
- Те, що тягне вниз, ти не втрачаєш. Ти від нього звільняєшся.