Три роки мене просто не було

Життя на паузі

Ви завжди кажете, що жінки приходять до вас на аркані Вежа. Я не розбираюсь в арканах, але прийшла справді в переломний момент. Коли вже немає сил тягнути, а що зробити, щоб щось змінилось, не розумієш.

З 2022 року я жила в очікуванні: ось війна закінчиться, і тоді я буду жити. І пропустила три роки свого життя. Мене в них просто не було.

Ніби я тут зайва

Я нічого не хотіла. Їздила за кордон, а я дуже люблю подорожі, і не відчувала нічого, крім спустошення і злості на всіх навколо.

У мене чудовий чоловік. Він військовий, ми й так мало часу проводимо разом. Але навіть коли ми були разом, я не хотіла. Зовсім не відчувала себе привабливою.

Я не відчувала себе жінкою. Хотіла сховатись від усього світу, ніби я тут зайва і не маю права тут бути.

«Я боюсь, але я впораюсь, бо я класна.»

Рік з ефірами

Ось я вже рік з вами. Дивлюсь ефіри, купила курси. Я стала сміливішою, хоча роботи над собою ще багато.

Вчуся займати простір, бути гучною і незручною, відстоювати себе. Вчуся дозволяти собі помилятися. Для мене це велика проблема: синдром відмінниці, не дай боже хтось подумає, що я чогось не знаю.

Сама

Я пішла на курси англійської з носієм. Розмова з незнайомою людиною, ще й іноземною мовою, для мене великий крок.

Сама їздила в Німеччину і кайфувала, а не злилась і боялась. Сама летіла в Америку і розбиралась у тих аеропортах і багажах. Наважилась на корекцію зору, хоча страшно, дорого і «не на часі».

Що зараз

І нарешті я відчула, що всередині мене є справжня сила, спокуса, жіночність, бажання.

Хочу їсти це життя ложкою. Брати кожну можливість. Іти туди, де страшно. Бо я боюсь, але я впораюсь, бо я класна.