Невигадана історія · Мене не вибрали

Дівчинка, яка в десять років продавала волошки

Надя · 40 років, троє дітей · 2 хв читання

Бідне дитинство, шлюб у сімнадцять, двадцять років поруч із чоловіком, який жодного разу не сказав «люблю». І момент, коли вона вперше відчула: я не сама.

Я не люблю про себе розповідати

Мене звати Надя, мені 40 років. Я не люблю розповідати про себе. Чомусь відчуваю, що жаліюсь, або що мої справи нікому не потрібні. Але хочу, щоб ви зрозуміли, з якого дна ви витягуєте людей.

Волошки

Ми жили дуже бідно. Для мене досі найбільше щастя, коли вдома тепло і є світло. Ми з сестрою жили в бабусі. Бабуся справлялась, як могла.

Сестра з восьми років рубала дрова і готувала їсти. Я з семи доїла корову в сусідки, а мені за це давали молоко.

Пам'ятаю, як нам не було за що купити хліба. Я назбирала волошок і сама поїхала продавати їх до Києва. Мені було десять. Три години електричкою. Так я заробляла на хліб.

«Коли я вас слухаю, у мене з'являються крила.»

Двадцять років без «люблю»

У сімнадцять я зустріла чоловіка, старшого на п'ятнадцять років. За дев'ять років народила від нього трьох дітей. Жили ми погано: пиятики, бійки, постійні розборки.

Заробляла я завжди добре, але гроші в мене не затримувались. До мене він ставився як до ганчірки. Я постійно плакала і думала: за що мені таке? Йшла від нього і поверталась.

Скажу чесно: якби не війна, мабуть, у мене не вистачило б сили піти.

Нова країна

Я виїхала і вивезла дітей. Одразу знайшла роботу: мене взяли в класний ресторан без знання мови, бо я показала, що вмію.

Почала займатися з психологом і займаюсь досі. Вчу мову, займаюсь собою, розвиваю корисні звички.

«Мої дєвочкі»

Я побачила вас пів року тому, але тоді, мабуть, ще не була готова.

У мене такий синдром непотрібності. Мене не вибрали. Батько не вибрав. Чоловік, з яким я прожила двадцять років, жодного разу не сказав, що любить і обирає мене.

А коли ви кажете «мої дєвочкі», я відчуваю потрібність, любов, підтримку. Що я не одна і я захищена. Коли я вас слухаю, у мене з'являються крила.

Слово Катерини

Надю, я прочитала про волошки і довго мовчала. Десятирічна дівчинка сама їде в електричці заробляти на хліб. Ось звідки ваша сила. Вона у вас була завжди, просто її ніхто не помічав.

Дівчата, коли вас у дитинстві не вибрали, ви потім усе життя вибираєте тих, хто теж не вибирає. Бо так знайомо. Це не доля, це сценарій. І його можна переписати.

Почати можна з простого: вибрати себе. Хоча б один раз на день, у дрібниці. Надя вже вибрала: вивезла дітей, вийшла на роботу без мови, пішла до психолога. Тепер черга за тим, щоб повірити, що вона цього варта.

Катерина

Що взяти собі

Сила, яка допомогла тобі вижити, нікуди не зникла. Її можна направити на себе.
Якщо тебе не вибрали в дитинстві, це не означає, що з тобою щось не так.
Вибирай себе щодня, починаючи з дрібниць.